• Home
  • PRESS-CENTR
  • Publications
  • Фермерське господарство: виробник чи інструмент в руках агрохолдингів?
Фермерське господарство: виробник чи інструмент в руках агрохолдингів?

Фермерське господарство: виробник чи інструмент в руках агрохолдингів?

Світовий досвід показує, що малий та середній агровиробники є основою аграрного сектору економіки будь-якої держави. Саме за рахунок цих виробників забезпечується продовольча безпека. Крім того, завдяки невеликим агрокомпаніям вирішується проблема зайнятості в сільській місцевості, адже ні для кого не секрет, що саме такі компанії є одними з основних роботодавців на селі.

Яка ж ситуація з діяльністю фермерських господарств в Україні?

На сьогоднішній день в Україні виробництвом сільськогосподарської продукції займається більше 52 000 суб’єктів господарювання, серед яких близько 40 000 – це фермерські господарства. Більш того, останні два роки кількість фермерських господарств навіть почала поступово зростати. Середня площа сільськогосподарських угідь одного фермерського господарства становить майже 150 га (за даними Держкомстату). Для порівняння в сусідніх Польщі та Румунії середня площа земель фермерських господарств становить 11 га та 4 га відповідно (за інформацієї Faostat). Тобто, якщо дивитись виключно на статистику, то ситуація з діяльністю фермерських господарств в Україні не така вже й погана. Однак, давайте проаналізуємо, що насправді відбувається у цій сфері.

1. Землі для фермерського господарства: є, але не для всіх?

Тенденцією останніх декількох років стало те, що державні органи почали безпідставно відмовляти селянам, які висловили бажання створити фермерське господарство, в отриманні землі. Такий стан речей спостерігається практично у всіх областях України. Підтвердженням факту відмов є також суттєве збільшення кількості земельних спорів щодо виділення земель для фермерських господарств, які вирішуються у судах.

Насправді причина подібних відмов лежить на поверхні. Механізм отримання земель через фермерські господарства зараз дуже часто використовується великими агрокомпаніями як один із інструментів, за допомогою якого вони можуть збільшувати свої земельні активи.

За загальним правилом, для отримання прав на землі державної та комунальної власності необхідно стати переможцем земельних торгів. Однак, частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, зокрема, при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Що саме цікаве, навіть в судах вищих інстанцій вже звернули увагу на таку тенденцію. Так, в Постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі за № 6-2902цс15 судом було встановлено наступне:

«…розглядаючи заяву (про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору – суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду – виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб’єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов’язковою процедурою – без проведення земельних торгів.».

Проте, така ситуація вже починає змінюватись. Так, позитивно оцінюю прийняття 18 лютого 2016 р. Верховною Радою України в цілому законопроекту № 2279 «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», який передбачає в подальшому необхідність проведення конкурсу для отримання земель для ведення фермерського господарства. Ці зміни набуть чинності після підписання цього закону Президентом та публікації.

2. Захотіли продати фермерське господарство? Не все так просто і однозначно.

Фермерське господарство в своєму класичному розумінні, яке сформувалося за кордоном, є типовим зразком сімейного, невеличкого бізнесу, який передається від батька до сина. Закон України «Про фермерське господарство» теж визначає, що фермерське господарство створюється членами сім’ї або родичами, у подальшому членами фермерського господарства можуть стати лише члени сім’ї та родичі голови господарства.

Але на практиці в Україні часто трапляється ситуація, коли фермерські господарства переростають розміри маленького бізнесу. Так, за даними Держкомстату станом на 2015 р. близько 900 фермерських господарств мали земельний банк 1 000 гектар і більше.

У практиці Українського Аграрного Центру був випадок, коли до нас звернувся фермер, який мав в обробітку 10 000 гектар, з проханням підготувати його фермерське господарство до продажу та знайти для нього покупця. В його випадку фермерське господарство, що було організоване на базі колишнього колгоспу, фактично стало центром всього агробізнесу фермера – на нього укладалися договори з пайовиками на оренду землі і майна, на нього реєструвалися основні виробничі фонди і об`єкти соціально-економічного комплексу. Враховуючи вказані обставини, продати це господарство стало можливим лише після того, як був реалізований комплексний механізм, який передбачав і реорганізацію, і переукладення договорів, та потребував великих витрат часу та грошових коштів.

Причиною виникнення подібних складнощів стала фактична відсутність законодавчих механізмів прямого продажу фермерського господарства як юридичної особи.

Очевидно, що вказані вище факти є деструктивними та такими, що завдають шкоди всій аграрній галузі. Добре, що між аграріями та народними депутатами було досягнуто часткового компромісу, який був викладений у законопроекті № 2028а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу земель фермерського господарства», який містить в собі наступні основні положення:

– можливість продажу фермерського господарства як об’єкта майнових прав, що включає майно, передане до статутного (складеного) капіталу, нерозподілений прибуток, майнові права та зобов’язання, за правилами, які передбачені для відчуження частки учасника у статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю;

– надання права на створення фермерського господарства усім громадянам України, незалежно від наявності у них відповідної освіти та досвіду роботи;

– законодавче закріплення статусу земельних ділянок фермерських господарств як земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На сьогоднішній день цей законопроект прийнято у першому читанні, але однозначної впевненості у тому, що він буде остаточно прийнятий, наразі немає. Тому профільні асоціації та малі агровиробники повинні дотиснути народних депутатів у питанні прийняття цього закону, який дозволить повернути віру селянам у можливість створення власного фермерського господарства, а також призведе до появи на ринку купівлі-продажу агрокомпаній додаткових 40 000 потенційних об’єктів для покупки.

У будь-якому випадку переконаний, що пошук шляхів комплексної регламентації діяльності фермерських господарств та імплементації їх у систему ринкового функціонування аграрного сектору слід продовжувати.

Антон Федун

Партнер
Український аграрний центр